Ada_Zangemann-ukr.txt

# SPDX-FileCopyrightText: 2021 Matthias Kirschner
#
# SPDX-License-Identifier: CC-BY-SA-3.0-DE

ада і
Цанґеманн

Автор: Маттіас Кіршнер
Переклад українською мовою: Wiedemanni Tõlkebüroo
Ілюстрації: Сандра Брандштеттер
Редагування: Вібке Гельмхен і Аріан Гессе
Корекція кольору: Ольга Бірюкова, Ноемі Саркані, Наталі Скаттолон Крістіна Гайдінґер, Жасмін Шльоґль
Адаптація ілюстрацій українською мовою: Wiedemanni Tõlkebüroo
© 2022 Українське видання: Маттіас Кіршнер і Сандра Брандштеттер. Ця дитяча книга опублікована за ліцензією
«Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Germany (CC BY-SA 3.0 DE)». Копію цієї ліцензії можна знайти
на сайті: https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/de/
Величезна подяка Райнгарду Віземанну за фінансову підтримку цього видання.
Друковану версію, а також електронну книгу німецького оригінального видання під маркою видавництва
«O´REILLY»можна замовити у книгарнях або безпосередньо за цим партнерським посиланням на
сайті видавництва dpunkt.verlag (12% від прейскурантної ціни йде до ЄФВПЗ):
https://oreilly.de/produkt/ada-und-zangemann/?ref=10022

#####

Жила-була маленька дівчинка на ім‘я Ада. Її сім‘я була настільки
бідною, що усі їхні заощадження спокійно вміщалися в коробку
з-під печива. На нормальну квартиру у них грошей не було, тому
Ада, ї ї мама і молодший брат Алан жили у хатині поруч зі звалищем
металобрухту на околиці міста.

**

Далеко від них, на іншому кінці міста, жив знаменитий винахідник на ім‘я
Цанґеманн. Він був непомірно багатий. Не було жодного такого аркуша
паперу у світі, на якому вмістилася б роздруківка балансу його рахунку
з усіма цифрами й нулями. Він жив у величезному будинку з басейном
та водною гіркою, безліччю сходів, веж, сотнями вікон і такою кількістю
кімнат, що він сам міг у них заблукати. Земельна ділянка Цанґеманна
знаходилася на високій горі. Звідти все місто виднілося мов на долоні.

#####

Ще з дитинства Цанґеманн почав захоплюватися комп‘ютерами. Тоді
ще це були величезні машини з купою кабелів і шумними вентиляторами.
У школі маленький Цанґеманн часто мріяв про те, що б
він робив із комп‘ютерами, якби вони були трохи меншими – достатньо
маленькими, щоб їх можна було вбудовувати в різні пристрої. Перше,
що б він зробив, це вставив би комп‘ютер у свій скейтборд, щоб той
міг видавати прикольні звуки під час руху – на зразок сирени пожежної
машини або звуку запуску ракети. А ще він би винайшов автомат для
виготовлення морозива! Комп‘ютер міг би змішувати найкрутіші смаки і
автоматично продавати морозиво. Автомати стояли би на кожному розі,
і він міг би купувати своє улюблене морозиво, коли тільки захоче. А ще
Цанґеманн створив би робота-прибиральника і машину для сортування
будівельних блоків, щоб у його кімнаті завжди був порядок. Щодня у
Цанґеманна з‘являлися нові ідеї. Він не міг думати ні про що інше.
І справді: чим дорослішим ставав Цанґеманн, тим меншими ставали
комп‘ютери. Коли він нарешті закінчив школу, вони були такими маленькими,
що могли поміститися у кишені його штанів. Найменші комп‘ютери
вміщалися навіть на кінчиках його пальців.

**

#####

«Нарешті я можу втілити всі свої ідеї в життя!» — зрадів Цанґеманн і
взявся до роботи. Він вбудовував маленькі комп‘ютери у всілякі пристрої,
щоб зробити їх іще практичнішими. А потім продавав ці пристрої.
Його винаходи сподобалися і дорослим, і
дітям. Діти хотіли скейтборд Цанґеманна та
все нові й нові звуки, щоб демонструвати
їх своїм друзям на шкільному подвір‘ї. У
багатьох були також його практичні музичні
колонки. Їм треба було тільки назвати пісню,
і вона вже звучала. А в кого ще залишалися
кишенькові гроші, той міг увечері купити
морозиво з оригінального автомата
Цанґеманна для приготування морозива. Це
було схоже на магію, але насправді всім цим
керували маленькі комп‘ютери, які Цанґеманн
встановив у прилади.

**

Ці винаходи були дуже популярними також і в школі Ади, і багато її друзів
каталися на крутих скейтбордах. Ада часто сумувала через те, що мама
не могла купити їй усі ці круті речі: ні скейтборд, ні колонки, ні морозиво.
На щастя, Ада жила поруч зі звалищем металобрухту. Там можна було
знайти всілякі зламані пристрої та іржаві деталі, які вона використовувала
для створення дивовижних речей: мінікар, на якому вона та її молодший
брат Алан мчали вниз по пагорбах, вітряне колесо або жахливі монстри
зі металобрухту, із якими вони потім разом боролися. А ще вона знайшла
багато корисних речей, як-от старий мобільний телефон. Екран хоч і був
тріснутий, але Ада змогла його полагодити. На самому звалищі не було
інтернету, але його завжди можна було знайти десь в іншому місці.
Аді було так цікаво вовтузитися на звалищі і лагодити зламані речі, що
вона зовсім забула про скейтборди і морозиво.

#####

Оскільки всі купували винаходи Цанґеманн, той незабаром став найбагатшою
людиною у всьому світі. На свої гроші він купив величезний
золотий комп‘ютер із клавіатурою з дорогоцінного каміння і встановив
його у головній залі свого особняка. Звідси він через Інтернет керував
усіма маленькими комп‘ютерами, вбудованими у його винаходи.
Варто йому було лише натиснути потрібні клавіші на золотому
комп‘ютері, і всі автомати для приготування морозива в місті вмить
починали видавати тільки ванільне морозиво. Коли Цанґеманн хотів,
щоб люди їли шоколадне морозиво, він натискав комбінацію клавіш для
шоколадного морозива. Коли він програмував автомати на лимонне
морозиво, машини виготовляли тільки його. Цанґеманн любив свої
винаходи і сам щоразу вражався тому, як чудово працюють його
машини. Іноді люди розчаровувалися, якщо їхнього улюбленого сорту
морозива не було в наявності, але що вони мали робити? Морозиво
ж було на кожному розі.

**

Цанґеманн із задоволенням натискав на блискучі клавіші
і дивився, як люди їдять морозиво. Так він проводив
багато годин кожного дня перед своїм золотим
комп‘ютером. Він знову і знову дивився на місто
у довгу підзорну трубу і спостерігав, як надійно
його винаходи виконують його команди.

#####

Коли Цанґеманн не сидів за своїм золотим комп‘ютером, він встановлював
свої маленькі комп‘ютери у все нові й нові пристрої, а потім
продавав їх. Він створив пральні машини, які надсилали повідомлення
на мобільний телефон, коли закінчувалося прання; пилососи, які грали
веселу музику замість того, щоб голосно гудіти; лампи, які вмикалися
і вимикалися за клацанням пальців; та автомобілі, які повідомляли, де
знаходиться найближчий супермаркет.
Комп‘ютер від Цанґеманна незабаром було встановлено майже у всі
пристрої. Не всі винаходи були такими практичними, як здавалося на
перший погляд, але люди купували у нього все. Вони просто жили цим.
Усі хотіли пристрої від Цанґеманна, найбільшого винахідника в світі.

**

Одного дня Цанґеманн подумав: «Сьогодні я хочу ближче
подивитися на свої винаходи!» Він відклав свою велику
підзорну трубу і, сповнений радісного передчуття,
спустився по численних сходах до міста, щоб
насолодитися своїми чудовими пристроями.

#####

«Можливо, невелика прогулянка наштовхне мене на якісь нові ідеї.
Тому що, якщо бути до кінця чесним, мої останні винаходи були не
такими практичними, як перші...» — розмірковував Цанґеманн. «Але мої
автомати для морозива були і завжди будуть неперевершеними», — із
гордістю подумав він, проходячи повз групи людей, які смакували
кокосовим морозивом — сортом сьогоднішнього дня.
Цанґеманн був глибоко занурений у свої думки, аж раптом — БУМ!,
— і щось із усієї сили вдарилося йому в ногу.

**

Цанґеманн скрикнув і озирнувся. Перед ним стояв хлопчик — зовсім
наляканий і з оригінальним скейтбордом Цанґеманна під пахвою.
«Вибачте, я не хотів», — пробурмотів хлопчик, але Цанґеманн його не
слухав.
У гніві винахідник пошкутильгав геть. Раптом залунала гучна музика.
Він ніколи не чув нічого більш жахливого. Озирнувшись, він побачив,
що музика лунає з колонки, яку він сам же і сконструював. Її тримала
в руках дитина на іншому боці вулиці. Дитина явно насолоджувалася
музикою, а от у Цанґеманна від неї з’явився сильний головний біль і
погіршився настрій. Не такою він уявляв собі цю прогулянку!

#####

Цанґеманн був неймовірно сердитий на дітей: як вони могли так
зловживати його винаходами! Не в змозі заснути, він серед ночі сів
за свій золотий комп‘ютер. Він віддав команди усім мінікомп‘ютерам у
скейтбордах, щоб вони більше не могли пересуватися тротуарами. Він
наказав маленьким комп‘ютерам у музичних колонках відтворювати
музику тільки з кімнатною гучністю — за винятком своєї улюбленої
музики, яку він негайно увімкнув для підняття настрою.

**

Наступного дня у школі Ади почалося велике занепокоєння. По дорозі
до школи перестали працювати скейтборди. Колеса просто зупинилися.
Оказія трапилася і з музичними колонками — діти не могли
увімкнути їх на повну гучність. Що відбувалося?

#####

Хоча в Ади не було жодного з цих предметів, вона була здивована, що
скейтборди і музичні колонки раптом перестали працювати так, як
раніше. Але вона не мала часу думати про це, бо знову майструвала. Із
окремих частин трьох зламаних велосипедів Ада зібрала новий велосипед
і віддала його своїй мамі, щоб та могла заощадити гроші на проїзд
в автобусі до роботи. Ада зробила своєму братові колонку, щоб перш
ніж заснути ввечері він міг до повернення мами з роботи слухати цікаві
історії.
Через кілька днів перше потрясіння у школі
Ади було забуте. Скейтборди більше не
їздили тротуарами, але вони все ж
таки працювали. І ось тепер діти
кружляли по шкільному подвір’ю,
слухаючи тиху музику. Тільки
смішна і пафосна маршева
музика продовжувала звучати
на колишній гучності, що було
зовсім дивно.

**

Улюбленим днем Ади була середа. Щосереди мама забирала ї ї з Аланом
зі школи, і вони разом ходили до бібліотеки. Аду завжди тягло у технічний
куток. Там були книги з кресленнями, інструкції для експериментів, і вона
знаходила пояснення, як працюють різні пристрої. У бібліотеці Ада також могла
використовувати свій мобільний телефон для доступу до Інтернету. Вона
швидко зрозуміла, що там можна було знайти багато корисного. Багато людей
ділилися в Інтернеті своїми ідеями і порадами з ремонту, щоб допомогти іншим.

В один із таких днів Ада вивчила два нових слова: апаратне забезпечення
і програмне забезпечення. Термін «апаратне забезпечення» позначав
те, що Ада вже знала, а саме електронні пристрої, із якими вона любила
вовтузитися. Ці пристрої вона могла взяти в руки і розібратися, як вони
працюють. Натомість термін «програмне забезпечення» був абсолютно новим
для неї. Ада швидко з‘ясувала, що під цим терміном малися на увазі інструкції,
які можна використовувати для керування пристроями чи комп‘ютерами.
У деяких книгах ці інструкції називалися програмами чи кодом. За допомогою
такої комп‘ютерної програми можна, наприклад, дати команду музичним
колонкам, яку музику грати і з якою гучністю.
Найкраще у новому відкритті Ади було те, що з програмним забезпеченням
можна було майструвати так само, як із апаратним забезпеченням. Із
апаратними засобами можна працювати молотком, дрилем та шурупами.
Натомість програмне забезпечення було створено шляхом простого
написання низки інструкцій для апаратного забезпечення.Для цього було
створено навіть окрему мову — мову програмування. За допомогою програмного
забезпечення Ада могла зробити свої винаходи ще практичнішими.
А тому вона дуже хотіла вивчити мову програмування!

#####

Наступні тижні Ада вечорами засиджувалася у бібліотеці. Вона
знайшла книги і веб-сайти, де пояснювалося, як працюють мови
програмування та коди. Аді здавалося, що вона, немов, вивчає
секретну мову або зубрить слова у школі. І Ада зубрила. Її перша
програма мала зробити щось просте: «Нехай ця лампа блимає!»
Звичайно, вона хотіла спробувати це прямо зараз, щоб побачити, чи
це дійсно працює. На звалищі металобрухту вона підключила свій
мобільний телефон до невеликої світлодіодної лампи, набрала записані
рядки програми у своєму телефоні...
Але нічого не трапилося. Ада задумалася, де могла бути помилка. Вона
зробила кілька невеликих змін, спробувала ще раз і — «Таааааааааак!»
Лампочка почала блимати. Ввімкнулась, вимкнулася, ввімкнулась,
вимкнулася. Ада з подивом дивилася на світлодіодну лампу. Вона
написала свою першу власну програму!
Аді це дуже сподобалося. Вона уявляла, які чудові речі вона ще могла
б зробити. Якщо вона введе правильний програмний код, ї ї винаходи
будуть робити саме те, що вона хоче. Минуло кілька тижнів кропіткої
роботи, і Ада написала справді практичну програму. Так, колонки
Алана тепер автоматично вимикалися через півгодини після того, як він
засинав.

**

У Ади вже була ідея для наступної програми, більшої, ідея справжнього
проекту. Напевно, на це в неї пішли б усі літні канікули... Тож вона з
нетерпінням чекала на них!

#####

**

Після тієї жахливої прогулянки Цанґеманн кожної ночі дуже погано
спав. Коли він увечері лягав спати, його переповнювало велике
занепокоєння: «О ні, мої чудові винаходи! Не може бути, щоб усі
просто так могли їх зіпсувати. Як таке взагалі могло статися? Я ж
продумав все до найменших дрібниць!» Так розмірковував Цанґеманн,
крутившись у своєму ліжку всю ніч без сну.
Вставши вранці з ліжка з похмурим настроєм, Цанґеманн ухвалив
рішення. Так далі тривати не може! Він сів за свій золотий комп‘ютер
і став писати одну програму за іншою. У цих програмах він писав
чіткі вказівки, що його винаходи повинні робити, а чого не повинно
відбуватися за жодних обставин. Треба зупинити цей хаос!

Закінчивши цю роботу, він відправив усі нові програми зі свого золотого
комп‘ютера на пристрої користувачів. Цанґеманн віддав команду своїм
колонкам грати лише його улюблену музику в межах комфортної для
нього гучності, а автомати для виготовлення морозива перестали
продавати морозиво у другій половині дня. Зрештою, його дорогі штани
могли забруднитися морозивом під час прогулянки. Цілий день він сидів
за комп‘ютером і друкував, друкував, друкував...

#####

Минула вже половина літніх канікул. Ада стояла перед своїм великим
проектом і чухала потилицю. Зі старих деталей вона зробила
скейтборд і прикріпила до нього двигун, який обертав колеса.
Зі скейтбордом із двигуном Ада могла б ще швидше домчати до
бібліотеки або до звалища після школи. Супер практично! Але скейтборд
не працював так, як їй хотілося. Коли вона ставала на нього і натискала
кнопку «Вперед!», колеса рушали, але занадто швидко. Щоразу на
старті Ада падала зі скейтборду. Що б вона не намагалася зробити, у неї
просто нічого не виходило.
Впавши у сотий раз, Ада пішла до бібліотеки. Там вона завжди знаходила
відповіді на свої питання. І справді, в Інтернеті вона натрапила
на програму, яку хтось написав для свого електроскутера. Він також
був запрограмовний на те, щоб рушати повільно. Ада скачала собі цю
програму на телефон.
Повернувшись на звалище, вона взяла кілька рядків цієї програми для
власної програми для скейтбордів. Вона дещо поправила і продовжила
свою кропітку роботу. Через кілька невдалих спроб, в останній день
канікул Ада знову стала на скейтборд, натиснула кнопку «Вперед!», і – о
диво! Скейтборд почав рухатися повільно, поступово набираючи хід.
Спрацювало! Вона загальмувала. Це спрацювало! Ада аж скрикнула від
радості і вирушила на прогулянку до парку.

**

#####

Коли після канікул Ада приїхала до школи на скейтборді, інші діти дуже
здивувалися. На великій перерві Аду оточили допитливі однокласники.
«Чому ти можеш кататися на скейтборді тротуаром?» — спитали вони.

**

Ада задумалася. «Я думаю, справа не у ваших скейтбордах, а в їхньому
програмному забезпеченні. Ймовірно, у програмі було закладено, що на
скейтбордах не можна їздити тротуаром. Але це можна виправити!»
Увечері Ада спробувала покопирсатися у скейтборді свого однокласника Тоні.
Вона потайки працювала до пізньої ночі, і наступного дня
Тоні знову міг їздити тротуаром. Але на жаль, його скейтборд, які його
батьки купили у Цанґеманна, більше не міг видавати колишні звуки.
Натомість кожні десять хвилин лунав дивний звук, схожий на протяжну
відрижку. Ада знала, що у програмах завжди можуть виникнути такі
маленькі помилки. Хоча ригаючий скейтборд Тоні був досить кумедним.

#####

Тепер дедалі більше дітей приходили вечорами до Ади на звалище
металобрухту, і вона допомагала їм переписувати програми на
їхніх скейтбордах. Дехто був у захваті від цього нового відкриття.
Неймовірно, що можна зробити з програмним кодом! Вони хотіли
дізнатися від Ади все про мову програмування. І незабаром діти вже
каталися на своїх скейтбордах усюди, де хотіли.

Але це ще не все! За допомогою програмного забезпечення вони змогли
додати своїм скейтбордам нові класні функції. Марі прикріпила до свого
скейтборду різнокольорові світлодіодні лампочки, які світилися різними
кольорами в залежності від швидкості. А Конрад вмонтував у свій скейтборд
старі пропелери, які забезпечили йому додаткову тягу.

**

Ада, Тоні, Марі та Конрад проводили багато вечорів на звалищі металобрухту.
Вони навіть організували справжню майстерню, де годинами
відшліфовували свої програми. Вони також слухали музику з колонок,
які Ада змайструвала для Алана.
«Колонки твого брата набагато голосніші за наші», — помітив Тоні, який
був зайнятий установкою спідометра на свій шолом. «Це, мабуть, також
пов‘язано з програмним забезпеченням», — сказала Марі.
Вони разом змінили програмне забезпечення до колонок, потім
увімкнули музику на всю гучність і почали весело разом танцювати.

#####

**

#####

**

Щодня Ада та ї ї друзі складали плани на вечір. Зі зламаного автомата
для приготування морозива вони зробили новий, який міг робити
морозиво всіх можливих форм і кольорів: вони їли квадратне
морозиво, морозиво у формі серця, навіть морозиво у формі піраміди,
полуничне, малинове та райдужне морозиво, а також морозиво з присипкою
та шоколадною начинкою. Це морозиво було набагато смачніше,
ніж морозиво з автоматів Цанґеманна.
Іноді вони навіть допомагали дорослим, які мали проблеми зі своїми
комп‘ютерами. Тоні перепрограмував прасувальну машину свого
батька, щоб вона знову могла прасувати краватки. Цанґеманн ненавидів
краватки як чуму, а тому заборонив пристроям їх прасувати. Для
водійки автобуса вони з комп‘ютера і шлангів зробили систему поливу,
щоб ї ї рослини не гинули влітку від спраги. Діти також допомогли
шкільному завгоспу переробити його пилосос, щоб той автоматично
розпізнавав іграшки і переставав їх засмоктувати.
Дещо вони зробили просто заради забави. Наприклад, вмонтували
пукаючу машину в стілець їхньої вчительки математики пані Ґернет.
Щоразу, коли вона сідала на свій стілець, лунав легкий пук. Пані Ґернет,
звичайно, насварила їх, але Ада була впевнена, що вчителька сама
щоразу потай трохи посміхається з цього.

#####

Якось Цанґеманн помітив, що деякі комп‘ютери більше не
підкоряються його командам програмування. Це стало для нього
страшним потрясінням. Він аж закипав від люті. Цанґеманн
одразу зателефонував президентові і закричав тремтячим голосом:
«Хтось переписує програми в моїх пристроях. Так немає бути, бо
це мої винаходи! І це дуже небезпечно, якщо кожен зможе зробити
з комп‘ютером все, що йому заманеться. Самовільне використання
програм має бути заборонено законом!»
Президент не хотів засмучувати Цанґеманна. Адже усі урядові
комп‘ютери були запрограмовані Цанґеманном, і без цих комп‘ютерів
вони не змогли б керувати країною. Тому парламент прийняв закон, який
хотів Цанґеманн :
«Усі комп‘ютери, які не слухаються Цанґеманна, заборонені! Той хто
перепрограмує пристрої Цанґеманна, повинен буде заплатити штраф у
розмірі 500 000 золотих монет!»

**

#####

Коли Ада та ї ї друзі почули про це, вони дуже засмутилися. «Це
так несправедливо! Ми самі переробили і перепрограмували наші
скейтборди. Вони зараз стали набагато кращими. Ми не дозволимо
нікому відібрати їх у нас!»
Вони зібралися біля одного зі своїх перероблених автоматів для
приготування морозива і обговорили ситуацію. Було ясно, що з новим
законом треба щось робити, і вони вигадали план...

**

Наступного дня вони не пішли до школи. Натомість вони приїхали
до парламенту зі своїми скейтбордами і великими протестними
плакатами та сіли перед парламентом. На деякі плакати вони
напередодні увечері прикріпили світлодіодні лампочки, які тепер
яскраво блимали. Діти підключили свої колонки, і на кожній вулиці було
чути, що вони говорять. Деякі перехожі зупинялися і питали дітей, за що
вони виступають. «За свободу програмного забезпечення!» — хором
відповідали вони і розповідали дорослим свою історію. Вражені дорослі
схвально кивали, президент теж із зацікавленістю розглядав їхні
плакати на шляху до будівлі парламенту.
Наступні кілька днів Ада та ї ї друзі продовжували сидіти перед
парламентом. Тепер у них була підтримка: прийшли деякі їхні
однокласники та однокласниці, для яких Ада перепрограмувала їхні
скейтборди. Батько Тоні та інші дорослі також захотіли підтримати
протест. Вони вважали дитячі пристрої дуже практичними.

#####

Із кожним днем до протесту долучалися дедалі більше дітей і дорослих.
Водійка автобуса, якій діти допомогли з рослинами, під‘їхала на своєму
автобусі. Вона голосно сигналила, щоб залучити до демонстрації ще
більше людей. Завгосп привів із собою кількох своїх друзів. А батько Тоні
прийшов зі своїми колегами, які носили відпрасовані краватки. Прийшла
навіть учителька математики. Людей ставало дедалі більше, і за кілька
тижнів демонстрації проходили не лише у місті Ади – ні, тепер
демонстрації проходили по всій країні.

**

#####

ада кожного тижня виходила на протест перед парламентом, навіть
у дні коли йшла злива. Проходячи повз змоклих до нитки дітей,
президент не міг не захопитися їхньою впертістю. Він спитав Аду:
«Чому ви сидите тут щодня? Чого ви хочете досягти?» Ада відповіла:
«Ми хочемо самі вирішувати, що ми можемо і що не можемо робити з
нашими комп‘ютерами». А ї ї друзі і подруги хором підхопили: «Без коду
все безглуздо! Без коду все безглуздо!»
Президент глянув на рішучі обличчя дітей. Якби він був до кінця чесним,
він би також хотів сам визначати, що держава може і що не може робити
зі своїми комп‘ютерами. Але він нічого не знав про комп‘ютери і коди,
тому вони завжди покладалися на Цанґеманна. Президент задумливо
увійшов до парламенту.
Наступного дня він запросив Аду та ї ї друзів до себе. «Ми також хочемо
мати можливість самостійно ухвалювати рішення щодо нашого програмного
забезпечення. Однак для цього уряд має бути незалежним
від Цанґеманна. Не могли б ви розповісти мені, що ви знаєте про
комп‘ютерні програми?» – запитав він. Діти з ентузіазмом пояснили
йому, як працює програмне забезпечення і що з ним можна робити.
Президент був вражений.

**

Із цими новими знаннями його уряд зміг би розробити власне програмне
забезпечення таке, як він хоче, – і для цього їм не потрібен Цанґеманн.
Президент негайно викликав своїх радників. Великою групою вони
обговорили разом з дітьми, що б вони хотіли змінити і поліпшити в
програмному забезпеченні.
Того вечора діти пішли додому горді та задоволені. Нарешті їхня справа
зрушилася з місця! Їхній довгий протест не пройшов даремно.

#####

Наступного ранку в будівлі уряду дуже рано задзвонив телефон.
То був Цанґеманн . У розмові з президентом він був злим як
ніколи. «Комп‘ютери уряду більше не працюватимуть без мене»,
— пригрозив він. Але президент був небагатослівний і швидко поклав
слухавку. Того дня телефон дзвонив ще багато разів, та ніхто не
відповідав. Президент був на зустрічі з Адою, Тоні, Марі, Конрадом та
урядовими експертами.
У наступні дні вони дискутували з ранку до пізньої
ночі і розробили свої перші програми для урядових комп‘ютерів.
Їх більше не турбували дзвінки
Цанґеманна. Тоні спала на думку блискуча
ідея перепрограмувати телефони. Коли
Цанґеманн дзвонив, він щоразу чув лише
автоматичне оголошення: «Уряд хоче
послуговуватися тільки тим програмним
забезпеченням, яке він може вільно використовувати, розуміти, поширювати та
покращувати. Дякуємо за Ваш дзвінок».
За кілька тижнів нарешті настав час, і
парламент скасував старий закон Цанґеманна! Замість нього було оголошено:

**

«Всі люди мають право самостійно програмувати свої власні
комп‘ютери, якщо при цьому вони дотримуються інших законів».
Також було введено новий шкільний предмет: комп‘ютери і
програмування.

#####

Того вечора всі дружно влаштували велике свято: Ада, Алан, діти зі
школи та їхні батьки, президент, пані Ґернет, водійка автобуса, завгосп –
усі вони були там. На честь свята вони прикрасили вулиці, слухали гучну
музику та їли морозиво стільки, скільки хотіли та у всіх уявних формах
та кольорах.

**

Поки інші продовжували веселитися до пізньої ночі, Ада, Тоні, Марі і
Конрад зрештою втекли зі свята і попрямували до своєї майстерні. Вони
мали багато ідей для нових винаходів і хотіли розпочати роботу над
ними вже зараз.

#####

ащо Цанґеманн? Про нього мало що було чути. Може, він усе
ще лютує у своєму величезному особняку, сидячи перед своїм
золотим комп‘ютером. Може, він більше не наважується виходити
на вулицю і заклеює всі вікна у своєму домі, щоб не турбуватися про те,
що роблять із його винаходами. А може, він дивиться на світ через свою
підзорну трубу і бачить, як діти щодня винаходять щось нове. Можливо,
тоді він згадає, як весело йому самому було раніше майструвати та
експериментувати. А може, він зараз облизує малинове морозиво у
формі піраміди, посипане райдужною присипкою.

**

#####

Подяки автора
Велика подяка Рейнгарду Віземану з Linuxhotel за фінансову підтримку
книги і мотивацію перестати планувати, а нарешті почати робити. Дякую
Сандрі Брандштеттер, яка радувала мене кожним новим начерком
ілюстрацій. Дякую моїй редакторці Вібке Гельмхен, із якою було
надзвичайно цікаво розробляти і відточувати історію, а також подяка
Аріані Гессе за велику підтримку з боку видавництва.
Дякую Беа та Бенні, Крістіні та Марку, Корі, Бернгарду, Ізабель та Амелії,
Катті, Крістіні, Мартіну, Моне та Арні, Ніні, Оліверу, Рейнгарду, Сабіні та
Торстену за круті ідеї, натхнення та практичні поради, а також багатьом
іншим людям руху за вільне програмне забезпечення, у яких я мав
змогу вчитися і чия відданість мотивує мене.
Дуже вдячний моїй сім‘ї, яка дозволяла мені писати рано-вранці, пізно
ввечері та у відпустці і завжди підтримувала мою боротьбу за вільне
програмне забезпечення. Особливо хочу подякувати своїм дітям, які
щоразу надихали мене новими ідеями. Без них цієї книги не було б.

**

#####

Про автора
Маттіас Кіршнер

Маттіас ще з дитинства був
зачарований комп‘ютерами і
програмним забезпеченням. Він
із ранніх років познайомився з
Інтернетом і завдяки цьому багато
чому навчився. На його думку, діти
мають право на те, щоб взяти своє
майбутнє у свої руки. Тому Маттіас
докладає зусиль, щоб кожен міг
вільно використовувати програмне
забезпечення. Він також хоче
створити електричний скейтборд
із безкоштовним програмним
забезпеченням.

**

Про ілюстраторку
Сандра Брандштеттер

Сандрі завжди подобалося робити
щось за допомогою ножиць,
плоскогубців, клею, дроту, тканини
та паперу. Зараз вона працює
ілюстраторкою, авторкою коміксів
та дизайнеркою персонажів для
анімаційних фільмів та серіалів,
наприклад, для серіалу «Trudes
Tier» («Тварина Труди») (шоу з
мишею). В автоматі з морозивом
Сандра охоче поласувала б
вершковим райдужним морозивом
зі смаком лимона та огірка й
великою кількістю цукрової
присипки.

#####

Сайт книги

Зареєстроване товариство «Європейський фонд вільного програмного
забезпечення» (Free Software Foundation Europe e. V.) – це некомерційна
організація, яка підтримує право людей на вільне використання технологій.
Програмне забезпечення впливає на всі сфери нашого життя.
Тому важливо, щоб ця технологія давала нам свободу, а не обмежувала
нас. Вільне програмне забезпечення (також відоме як політика відкритого коду)
дає кожному право використовувати, розуміти, поширювати
і покращувати програми. Таким чином, вільне програмне забезпечення
зміцнює основні права і свободи людини, як-от свобода слова, свобода
преси та право на недоторканність приватного життя.
Додаткову інформацію та матеріали можна знайти на сайті книги:
https://ada.fsfe.org

**

Ліцензія

Книга «Ада і Цанґеманн — Казка про програмне забезпечення,
скейтборди і малинове морозиво» Маттіаса Кіршнера та Сандри
Брандштеттер, опублікована видавництвом Dpunkt.verlag GmbH
і захищена ліцензією «Creative Commons Авторські права –
розповсюдження на тих же умовах 3.0 Німеччина (CC BY-SA 3.0 DE)».
https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/de/

#####

Вигадай смачні, кумедні або шалені смаки морозива і намалюй їх у ріжках
для морозива. Більше розмальовок та додаткову інформацію про книгу можна знайти
на сайті: https://ada.fsfe.org.

**

#####

**

Винахідник Цанґеманн всесвітньо відомий і незмірно
багатий. І дорослі, і діти люблять його казкові технічні
винаходи. Але одного разу виникає проблема: дитячі
електронні скейтборди більше не працюють належним
чином. Що ж сталося? Допитлива Ада дізнається, у
чому річ. Разом зі своїми друзями вона експериментує з
власними комп‘ютерними програмами, та діти вигадують
план: Цанґеманн більше не повинен залишатися єдиною
людиною, яка контролює пристрої!
Книга для дітей, яка передає радість від майстрування і
заохочує до вільного використання технологій.